Дерев’яна церква побудована та посвячена в 1811-му році. Метрики у цій парафії проваджено — від 1744-го року. Перебудована і благословена в 1853 році. На підставі церковного тематизму з 1851 року, на той час в селі проживало 1798 греко-католиків та римо-католиків, що належали до своєї парафії в Яблонові, колись у селі існував монастир оо. Василіян, якого ґрунти (земельні маєтки) під кінець XIX ст. вже були власністю греко-католицької парафії. У 1924-му році занотовано, що в селі Іспас існувало дві церкви, які об’єднували 3236 парафіян греко-католиків. На той час па- рохом тут був о. Константан Андрохович.

Ще в 30-их роках XX ст. й аж до вибуху Другої світової війни у Спасі обов’язки пароха й надалі виконував о. Константан Ан- друхович, комісар шкільництва. Був він народженим у 1862-му році, рукоположсним у 1888-му році, призначений на парафію у 1913-му році. Був він неодружений. У тому періоді число пара­фіян в с. Спасі становило 3153 осіб. У присілку Кропивсще, де знаходилася церква св. Дмитрія, було 483 парафіян. Ця гарна, дерев’яна церква була побудована і посвячена у 1892-му році. При парафії на той час існували та діяли чотири церковні свічкові братства. В с. Спасі була також одна придорожня капличка.

Історія церкви частково збереглася в пам’яті людей. Вона така:

В кінці XVIII ст. мешканців села збільшилось і церковця не могла задовольнити їх духовних потреб. Тоді громада Іспаса за­бажала перебудувати капличку на церкву. Церковне братство, яке очолював тоді Гаврилюк Григорій, організував людей до цієї справи. Церковні брати їздили возами селом і збирали в людей зерно, гроші, які вони з великим задоволенням давали на будо­ву. Зібране зерно везли в село Шешори, Брустури і міняли на деревину. В Шешорах зробили дві трачки, на якій розпилювали вздовж смереку на дві частини. В Іспас везли уже готові для бу­дови плениці. Дуби, матеріали з яких використовувалися в буді­вництві церкви давали безкоштовно жителі села. Дати матеріал на будову церкви вважалося великою честю для людини. Було найнято майстрів-будівельників із гірських сіл — кращих спе­ціалістів із будівництва Церков. За гроші, зібрані в селян, купу­вали інші будівельні матеріали.